Алкалоїди - синтезуються в рослинах внаслідок обміну речовин як продукт розпаду білків. Це отруйні складні азотні сполуки лужної реакції. Вони розчинні в клітинному соку рослин - солі органічних кислот. У чистому вигляді - це переважно тверді речовини, звичайно безбарвні, лише декотрі з них рідинні. В сполуках з кислотами добре розчиняються у воді, у спирті погано, зовсім не розчиняється в хлороформі.

Один і той самий алкалоїд може міститися в різних рослинах, які належать до різних родин. Наприклад, алкалоїд береберин є в барбарисі звичайному, горицвіті весняному і чистотілі звичайному. Найчастіше носіями алкалоїдів є представники родин макових, жовтецевих, пасльонових і бобових.

У деяких рослинах буває їх дуже багато, як ось: у молочному соку голівок снотворного маку - 26, у чистотілі звичайному - 14. Кофеїн міститься в зернах кави і листках чаю китайського, атропін - у беладоні лікарській, морфін - у голівках маку снотворного, нікотин - у листках тютюну.

Глікозиди (флавоноїди - флавони, флавонони, ізофлавони, ксантони, барвні антоціани, спазмологічні фурокумарини, антрахінові, нітрильні, дигіталісові, фенольні глікозиди-арбутин, саліцин, примулаверин) - це складні нелеткі тверді речовини, гіркі на смак, які містять різні цукри (частіше глюкозу) - глікони, - зв'язані атомом кисню,сірки або азоту з іншими органічними речовинами-агліконами.

Антибіотики (від грец. anti — проти, bios — життя) — це речовини біологічного походження, а також їх похідні синтетичні та напівсинтетичні аналоги, які вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів. Термін "антибіотики" запропонував З. Ваксман у 1942 р.

Вони впливають на клітини інших мікроорганізмів, гальмуючи їхній розвиток або вбиваючи їх.

Людина широко застосовує антибіотики для ліку­вання захворювань, які спричиняють хвороботворні бактерії або гриби (пеніцилін, тетрациклін, цефалоспорин, ністатин тощо). Деякі антибіотики гальмують ріст злоякісних пухлин, пригнічуючи розмноження ракових клітин.

Джерелами добування антибіотиків природного походження є плісеневі гриби, актиноміцети, бактерії, а також тканини тварин і рослин. Найактивнішими продуцентами антибіотиків є актиноміцети. З них виділено стрептоміцин, циклосерин, тетрациклін, хлороміцетин, лінкоміцин, ністатин, леворин тощо. З плісеневих грибів виділено пеніцилін, цефалоспорини. Група антибіотиків бактеріального походження має менше практичне значення. До них належать: граміцидин, коліформін, поліміксини. Тканини тварин також містять речовини, які вибірково уражують певні види мікроорганізмів. Це — еритрин (виділяють з еритроцитів різних тварин), екмолін (з луски риби), інтерферони, інтерлейкіни, лізоцим тощо.

Антибіотики, які містяться в рослинах, у 1928 р. відкрив Т.П. Токін [11] і назвав їх фітонцидами. За хімічним складом переважна більшість фітонцидів належить до складних ефірів, тому вони леткі й нестійкі і їх складно виділити в чистому вигляді. До антибіотиків рослинного походження належать: аліцин (часник), іманін (звіробій), хлорофіліпт (листя евкаліпту), рафанін (зерна редиски), хлорелін (хлорелла), уролесан (комбінований рослинний препарат).

Антибіотики випускають у стерильних флаконах (порошок або розчин), таблетках, капсулах, а також у вигляді мазі, суспензії.