Різні рівні організації живої матерії співвідносять­ся між собою за принципом «матрьошки»: кожен вищий щабель містить у собі всі попередні. Так, моле­кули складають клітини, клітини — організм, орга­нізми - популяції, а останні - біогеоценози. Довкілля на певний рівень впливає опосередковано, через вищі. Тому від факторів навколишнього середовища най­більш залежні біогеоценози, а найменш — біомолекули. Це визначає різні ступені інтеграції живого на кожному рівні його організації.

Інтеграція (від лат. інтегратіо — поповнення) -структурне об'єднання окремих частин, які входять до складу цілісної системи, та узгодженість їхніх дій (на­приклад, клітини в багатоклітинному організмі).

Найвищий ступінь інтеграції спостерігають на мо­лекулярному рівні, де величезна різноманітність мо­лекул складає кілька стабільних типів сполук: білків, ліпідів, вуглеводів, нуклеїнових кислот. Навіть не­значні зміни структури молекул, насамперед білків і нуклеїнових кислот, можуть докорінно змінити їхні властивості. Така інтеграція — необхідна умова нор­мального функціонування надзвичайно складних мо­лекулярних систем живих істот.

На клітинному рівні ступінь інтеграції зменшуєть­ся: кількість і форма певних органел у клітині може значно змінюватись, не порушуючи при цьому її функцій тощо. На організмовому рівні інтеграція ще нижча: значно варіюють маса, зріст, забарвлення та багато інших ознак організму. Ще менш інтегровані популяції, в яких постійно змінюється чисельність особин, співвідношення їхніх  вікових груп, різних фаз розвитку тощо.

Інтеграція в біогеоценозах дуже слабка і полягає лише у підтриманні на певному рівні колообігу речо­вин та перетворень енергії в ланцюгах живлення. Окремі ланки цих ланцюгів можуть легко замінюва­тись іншими.

Важливою особливістю живих систем усіх рівнів організації є їхня здатність нормально функціонува­ти лише в стабільних умовах, тому на кожному рівні організації підтримується гомеостаз. Найнестабільніші умови довкілля і, відповідно, нестійкий гомеостаз притаманні надорганізмовим живим системам.

Сучасні еволюційні погляди ґрун­туються на ідеях В.І. Вернадського про взаємозв'язок усіх рівнів живого в єдиній біосфері.

У кожному біогеоценозі всі популяції взаємопов'я­зані трофічними, просторовими та іншими зв'язками і постійно впливають одна на одну. Тому будь-які ево­люційні зміни в популяціях спричинюють фактори, які діють через біогеоценоз як цілісну систему. Отже, біогеоценоз - це середовище еволюційних процесів. Залежно від типу біогеоценозу еволюція популяцій, що входять до його складу, може відбуватись у різних напрямах.

У стабільних біо­геоценозах завдяки великій кількості популяцій різних видів, тобто різних екологічних ніш, та розга­луженим трофічним сіткам будь-які еволюційні зміни порушують гомеостаз системи, тому елімінація насам­перед відбувається серед мутантних особин. Такі біогеоценози можуть поступово змінюватись як одне ціле завдяки спряженій еволюції, її прикладом можуть слугувати пристосування квіткових рослин до запи­лення комахами, а комах - до живлення пилком і не­ктаром квіток.

Звичайно ці взаємозв'язки ще складніші. Наприк­лад, комахи-запилювачі слугують їжею для інших тва­рин; існують комплекси рослиноїдних видів, які живляться квітковими рослинами, не запилюючи їх, тощо. Такі стабільні біогеоценози є живими компо­нентами різних ландшафтно-кліматичних зон.

Види, із популяцій яких складаються стабільні біогеоценози, називають ценофілами (від грец. койнос — спільний та філео — люблю). Вони зде­більше вузько пристосовані до певних умов того чи іншого типу стабільних біогеоценозів, тобто екологіч­но та еволюційно непластичні.

Стабільний біогеоценоз у разі порушення віднов­люється через послідовні зміни компонентів — сукцесії. Як вам відомо, перші етапи сукцесії збіднені видами, їм властиві різкі коливання чисельності, жорстка кон­куренція тощо. До наступних етапів сукцесії входить усе більше видів, поки відновиться колишнє видове різноманіття. Види, які беруть участь на ранніх ета­пах сукцесій, мають високу екологічну пластичність, мало спеціалізовані й не трапляються в зрілих біогеоценозах. Тому їх називають ценофобами (від грец. фобос — страх).

Звідки види-ценофоби потрапляють на ділянки зрушених біоценозів? Існують так звані інтразональні біогеоценози, умови довкілля в яких постійно змінюються, наприклад біогеоценози річ­кових долин. Річка, вимиваючи породу, постійно поглиблює своє русло: частина вимитих речовин від­кладається на її берегах у вигляді піску та глини. У міру поглиблення русла ці наноси вкриваються рослинністю, утворюючи заплавні луки (тобто угрупо­вання, що періодично затоплюються під час повені). Коли русло значно заглиблюється, частина лук уже не затоплюється, і заміщується сосновими лісами, які з часом витісняє листяний ліс. Зрозуміло, що в таких мінливих умовах біогеоценози перебувають у стані безперервної сукцесії і заселені переважно екологічно пластичними видами-ценофобами. У збіднених ви­дами біогеоценозах зміни в кожній популяції мало залежать від змін у інших популяціях, тобто відбу­вається неспряжена еволюція.

На межах між стабільними біогеоценозами умови се­редовища різноманітніші, тому їхнє видове різнома­ніття багатше, ніж у кожному з сусідніх біогеоценозів. Тут, крім ценофілів з обох стабільних біогеоценозів, трапляються й ценофоби. Наприклад, біогеоценози лісостепу різноманітніші за угруповання степової та лісової зон, які вони розділяють. Яку роль відіграють види у біосфері? Як ви по­мітили, видовий рівень організації живої матерії не вписується в систему «матрьошки», бо популяції од­ного і того самого виду входять до складу різних біо­геоценозів. Міграції особин між різними популяціями одного виду, що трапляються в різних біогеоценозах, змінюють частоти зустрічальності алельних генів і їхніх поєднань й, відповідно, генофонди популяцій.

Це позначається на густоті популяцій і сприяє ввім­кненню різних регуляторних механізмів для її збалан­сування, тобто спричиняє низку мікроеволюційних змін. Популяції одного виду наче «зшивають» окремі біогеоценози в єдину надсистему. Крім того, за раху­нок міграцій відбувається горизонтальний потік біомаси між біогеоценозами.