По супротивниках Дарвіна нанесений черговий удар. Біологи знайшли новий доказ того, що еволюція людини триває.
Через пару років кожний шістнадцятий житель американського міста Фрамингхем виявиться в клініці. Туди їх будуть наполегливо кликати самі лікарі. Спочатку вони надішлють городянам увічливі листи із запрошеннями. Потім стануть дзвонити на домашній телефон. У підсумку, сподіваються медики, на докладний медичний огляд прийдуть 4000 з 60 000 жителів містечка. Їх будуть вимірювати й зважувати, робити їм аналізи крові й змушувати заповнювати довгі анкети. У Фрамингхемі до цього давно звикли.
Ще в 1948 році тут почалося масштабне медичне дослідження - учені запросили для участі в експерименті 5000 людей самого різного віку. Добровольців оглядали кожні два роки, а в 1971 році дослідники перемкнулися на їхніх дітей. Зараз лікарі працюють уже із третім поколінням волонтерів. 100 учасників експерименту послужили науці й після смерті - вони заповіли свій мозок нейрофізіологам.
Результати всіх досліджень надходять у єдину базу даних. З її допомогою вчені намагаються розібратися, у якому ступені схильність до різних захворювань передається в спадщину. А зовсім недавно знаменитий експеримент привернув увагу вчених з іншої області біології. Стівен Стирнс із Єльського університету вивчив, як змінювалися його учасники в поколіннях. Йому вдалося довести: у сучасній популяції людей дотепер відбувається сама справжня еволюція.
Багато вчених уважають, що людина давно перестала змінюватися. Сім років тому знаменитий британський генетик Стів Джонс відправив на цвинтар усіх незгодних із цією тезою. «Подивитеся на старі вікторіанські гробниці. Відразу побачите, скільки людей тоді вмирало в ранньому дитинстві», - говорив Джонс журналістам, перед тем як виступити на семінарі по еволюційній теорії. Успіхи сучасної медицини, пояснював він, поставили хрест на еволюції людини: носії несприятливих генів тепер не тільки доживають до старості, але й залишають потомство - який отут природний добір. Стівен Стирнс переконливо спростовує свого британського тезку.
Дослідник зрівняв результати медичних оглядів 5000 жителів Фрамингхема різних поколінь. Він цікавився винятково жінками - просто тому, що за їхнім станом лікарі спостерігали з особливою увагою. Кожну учасницю експерименту обстежили не менш дев'яти раз.
Стирнсу вдалося виявити цікаву закономірність - дочки помітно відрізнялися від своїх матерів із цілого ряду показників. У першу чергу в очі вченому кинулася різниця в пропорціях. У середньому дочки виявлялися трохи більш важкими, ніж їх матері. Мова йшла не про ожиріння, а про незначне збільшення жирового прошарку. Зате артеріальний тиск і рівень холестерину в крові дочок були нижче, чим у матерів. Цими простими показниками різниця між поколіннями не обмежувалася. Представниці молодшого покоління довше зберігали здатність до розмноження - менопауза в них наступала пізніше. Усі відмінності між матерями й дочками були не дуже великі - якісь частки відсотка. Однак Стирнс довів, що всі його спостереження статистично достовірні.
Серед учасниць експерименту були жінки самого різного походження - з англійським, ірландським, італійським і французьким коріннями. Усі вони попадали під виявлену біологом закономірність. Дослідник взяв до уваги й можливі соціальні відмінності між добровольцями. На медичні показники все це впливало дуже слабко.
Нарешті, різницю між поколіннями могло б пояснити втручання медицини - на результати огляду не могли не впливати прийняті жінками препарати. У першу чергу це сильні гормональні засоби. Біолог спростував і цю версію - під час експерименту жінки звітували про гормональні препарати, які вони приймали. Стирнс вивчив їхній список і дійшов висновку, що ніякого впливу вони не виявляли.
Тепер Стирнс затверджує, що його спостереження відбивають не що інше, як хід еволюції. За багато років експерименту в популяції сучасних людей ішов природний відбір, говорить він. А різниця між поколіннями - результат змін у генотипі. «Не потрібно думати про природний відбір занадто категорично, - говорить Стирнс. - Для того, щоб певні гени одержали поширення в популяції, вони не обов'язково повинні прямо впливати на виживаність їх власників». Цілком достатнього того, що люди з певним генотипом будуть у середньому мати більше потомства. Свої міркування біолог підкріплює статистикою. Наприклад, незначне підвищення ваги в дочок у порівнянні з матерями корелювало з ростом кількості дітей.
«Відомо, що гормональний статус сильно залежить від рівня жиру, - міркує Стирнс. - Зміни цього параметра цілком можуть впливати на репродуктивну здатність». На кількість дітей не міг не вплинути ще один фактор - більш пізня менопауза. За словами біолога, добір жінок по цих ознаках іде вже не одне покоління і його дослідження охоплює всього лише незначний етап такої еволюції. Однак не можна сказати, що вона йде так повільно. «З таким же темпом змінюються ознаки в популяціях деяких видів риб», - говорить Стирнс. Біолог побудував математичну модель, здатну дати прогноз людської еволюції на багато років уперед. Якщо все буде йти так і далі, через 300 років вага ведучої здоровіший спосіб життя жінки збільшиться приблизно на 2%, зате менопауза в середньому буде наступати майже на рік пізніше.
«Ця робота - вагомий аргумент на користь того, що в сучасній популяції триває відбір», - міркує у своєму блозі відомий учений і борець із креаціонізмом Джеррі Койн. Коментарі до цього запису майже цілком складаються зі спеціальних термінів і посилань на публікації - новину обговорюють професійні біологи. Професор Гарвардської медичної школи Шаміль Сюняев у захваті від нової роботи: «Нікому ще не вдавалося простежити за змінами людського організму за такий невеликий для еволюції строк». Правда, за його словами, остаточно довести наявність еволюції в сучаснім суспільстві може тільки масштабний генетичний аналіз.
Європейці почали вживати молоко майже 10 000 років тому. У той час стійкість до лактози була не дуже поширена в популяції. Згодом варіанти генів, що дозволяють пити молоко без проблем, вийшли на перший план - на них діяв відбір. Група Пелтонен довела, що із класичним шкільним прикладом усе не так просто. Учені виявили в генотипі жителів Південної Італії й Басконії раніше не описані варіанти генів, що визначають стійкість до лактози. Ці гени не були схожі один на одного, але дещо їх поєднувало - аналіз показав, що вони виникли всього 1500 років тому. Для еволюції це мізерно малий строк.
